сумний і правдивий

Останній листок…

Я осінній листок, що упав на дорогу,
Я розлука й печаль, я і біль і тривога,
Я – це радісний сміх, і водночас – задума,
Я веселка і грім, я кохання й розлука.

Я осінній листок, що упав на дорогу,
Я приношу любов, я приношу тривогу,
У мені пломенять ясні тихі світанки,
І водночас мовчать твої муки й упадки…

Я останній листок… Люди! Всі ми останні!
І до нас скоро вже прийде осінь печалі,
І блукатимуть душі в осіннім тумані,
І шукатимуть сонця, і літа, й тепла…

Я осінній листок, що упав на дорогу,
І покликала осінь мене у світи…
Показала мені все життя від початку,
І поклала мене на жертовник святий!

Я осінній листок, що палав у вогні злої долі,
Я молилась, тобі, моя осене, знову!
Я благала тебе: «Порятуй мою душу!
Запроси в гості літо, прожени з серця смуток!»

Та дарма я чекала. Моя осінь – мовчала!
Все що мала сказати – вона вже сказала,
Та не слухало серце її в радості й щасті,
Прирекло свою душу на муки й нещастя!

Я осінній листок. Я така як і ви!
Хай помилки мої – будуть вашим повчанням!
Хай пекельний вогонь не панує в тобі,
Пам’ятайте про серце і душу…

Я осінній листок, що упав на дорогу…
Я осінній листок, до якого не вернеться літо…
Я осінній листок – вже минувся мій час, щоб радіти...
Я ОСТАННІЙ листок, і з тобою пора вже прощатись!

Христя Дзера, моя однокурсниця