Знаєте, як воно вести локалку? Настрій зараз такий - написати:
* це коли тішишся вогнику в очах людей, які організовують проект, ідею, якого виношували дуже давно
* коли змечиться форма, зрейзиться ЕРшка - тоді цілий день ходжу така замотивована і хочеться розцілувати людей
* коли з командою споримо довго - а потім доходимо рішення - правильного на той момент
* коли мембери просто йдуть готувати їсти для стажерів
* коли на конфереції дорогі мемебри співають у піжамах в коридорі, не сплять до 4ї ранку - і нам так добре просто сидіти і говорити
* коли питають фрешки "А важко бути ЛСРом?" - посміхаюсь до себе:))
* коли бачиш, які люди стали кльовіші, мудріші, відповідальніші - і реально ростуть кожного дня
* коли Лукас навчився пити чай вже разом з нами в 23:00 в офісі, бо всі решта п*ють чай
* коли ОСР каже, що він так хвилюється перед проектом - але в очах бачиш таку насолоду від того, що він робить - що сама починаєш хвилюватись від тої радості
* коли в локалці є спади і підняття - і вже легко сприймаються
* коли знаєш, що вихід є з будь-якої ситуації
* коли тішишся всьому, що відбувається у проектах, напрямках, у всьому житті ЛК
Хочу, щоб ви (хто читає мій блог) зрозуміли одне - це справді досвід, вартий усього, щоб до нього дійти і насолоджуватись кожною його хвилиною. Так, звичайно, буває по-різному: і невирішені питання, і непорозуміння в команді, і сльози (деколи:), і постійна нестача грошей в локалці (ну дуже часто), і просто стан, коли з ніг валишся. Але новий день приносить нові поразки і перемоги - кожного дня я вчуся їх сприймати дальше і рухатись з людьми дальше.