люблю...

...коли є час і можна багато подумати і помріяти

....коли велика чашка гарячого чаю з бергамотом стоїть біля мене на робочому столі

.... свій борд - за те, що вони так мені помагають і ми разом віримо, що Франік таки буде найкращим!

....розмови з Кальосіком про все на світі і те, що вона навчила мене бути відкритою

...переглядати улюблені моменти улюблених фільмів і перечитувати абзаци книг, які я люблю

... бути в книжковому магазині і дивитись довго на книги

.... від душі сміятись

.... повертатись додому після конференцій чи подорожей

.... жити у своєї бабці, в глушині, коли нема інтернету і можна багато гуляти і читати

... слухати і бути свідком романтичних історій зі щасливим кінцем

... свою сестру, яка завжди до мене терпляча, вірить у мене і знаю, що перша людина, яка прийде на допомогу у будь-яку хвилину

... переглядати тематичні фотографії, коли пишеш ключове слово і видає сотні фотографій і неможливо вибрати яка мені подобається

.... коли вранці не треба нікуди поспішати і можна з вимитою головою працювати

....бути собою і казати те, у що вірю

.... робити справу, яка приносить задоволення і відчувати impact

..... чути музику звідусіль, де би я не була і що би не робила

..... бути щасливою і приносити щастя комусь

... ходити з локалкою на пиво, багато говорити при цьому

... AIESEC в Івано-Франківську зі всіма моїми спогадами, проблемами, challenges, радостями - моє найрідніше місце на світі

.... читати "Тиждень" і дивитись новини

... їсти багато солодощів

Знаєте, що я зрозуміла?? - що у мене страшенна потреба бути любимою і оточувати себе увагою людей! І ще - я страшенно ревнива, бідний мій майбутній чоловік.

Розмова з однією людиною (тепер дуже важливою для мене) в неділю перевернула все з ніг на голову і слова, які почула, я ще ніколи ні від кого не чула. Тепер не знаю, що зі всім цим робити, як дивитись в очі, працювати, діяти - треба діяти!!!!

Я з жахом уявляю, що не можу і не хочу відпускати все, що зараз відбувається зі мною.
Перед від*їздом до Києва буде довгий-довгий пост зі сльозами про те, у що так вірю, вкладаю і не жалію ні на хвилинку. Про те, що підтверджує суть геніальної фрази: "Я люблю вас не за те,хто ви, а за те, хто я, коли я з вами".

My term as LCP has just 2 months to go. I'm at home now, and what to contribute into it, into members as much as i can. What can i say for now: this is so far the best life memory and i would like to experience it once more time. And i'm saying this not because i want to motivate someone or just because i need to say it all the time. This is already a part of my life which i don't want to finish and which i enjoy a lot.

I love it because of many things, which i want to put here:
1. i felt totally lost and feared at the beginning of the term after difficult elections
2. i faced family troubles a few times, which made me scared about my life and my family
3. it's difficult for me to stand peoples' retention in AIESEC - the thing when people change, and after some time you lose contact with them

* i learned how to be positive, open and straight-forward every day - without it you can't motivate people
I'm waking up every day with the thought of AIESEC in Ivano-Frankivsk, members, what are the positive changes that we can do

* i adore my EB team - especially the fact, that we're oriented on our LC, its weak sides and how can we change them.

* i'm thankful to each LC member, who are during my term as VP TM and LCP - my friends, teammates

* this wasn't for me a play, game or some ideal world that i could hear a lot of times - this was a real life, real people, real emotions, and real impact that i'm doing every day and i can see it in the eyes of people and their achievements

So, my new team experience will start soon. It's not easy to change, but i'll adopt. Before it i need to pass successfully my diploma ( need to work a lot!!!), put goals and principles for 1 year, jump with my LC for final achievements, and move to another life stage.