Beginning of something new

There are so many events that happend to me, that i don't know from what to start:)
Some of them were so difficult to percieve and totally smashed my plans, that i couldn't put everything together, some of them were unbelievebly positive and good. Why happens so, that i notice my life only now?

He-he, it's so nice to see my inner transformations. But my dream is to see their transformation and their enjoying each moment of work and life together in one team. Sometimes it's so difficult for me to convince them, to push for actions, motivate for achieving and enjoying, that i'm totally scared how to do it!!! and truly to say sometimes І feel lost of how to do it.
Sometimes i feel that there are nobo imabdy to support me, but then i realize that there're a lot of people whom i need just to recognize and they'll do their best. Sometimes i can't understand people that seemed to be friends, and now are ready to push me and can't accept my ideas, my worldview, people that were role-models for me, but then i realize that it shouldn't be an obstacle for me, and obstacles are only steps to become wiser and stronger.

In 1,5 hour i start a term of LCP. I don't how it will look like, i know that all plans will look differently from what i was imagening, i know it will be difficultly, i know there will be moments that will make me cry. BUT i'm sure it'll be amazing.

Sometimes it's so difficult, that i can't stop crying and getting me together. People whom i love and value very much are moving from Ukraine in 1-2 weeks. I know that we'll meet somewhere again, and here i'll have an amazing year, but i'll miss them so much, i'll miss each conversation, our jokes, just everything about us. I'll miss the firendship which i couldn't expect to happen with me.
Hope to meet somewhere in this world

My team:)

Плинність часу

Швидких обертів набрало моє життя за останній час. + зі мною відбуваються такі речі, яких зажди уникала, вміла закрити очі, переступити. А зараз не так. Зараз вони знову дають знати про себе, і, здається, перевіряють мою реакцію. А реакція ж зовсім інша, то я точно знаю.

Так ось, що сталось зі мною останнім часом:

- зрозуміла, що неважливо скільки і що людина знає, головне, це її бажання щось робити і змінювати. Якщо немає бажання - немає знань і т.д

- кохання все-таки існує, просто інколи потрібно відкрити очі і не зважати на обставини. Обставини забуваються, а люди - ні

- для мене надзвичайно важливо, щоб люди, з якими я працюю, живу, чогось досягаю, також "горіли" ідеєю і підтримували один одного. Мені потрібні люди-партнери

- шкода, що все склалось саме так, і я не можу просто поговорити з деякими людьми, що між нами стоять тепер ті дурні обставини, історія, яку не змінити, розчарування і купа наламаних дров. Дуже вірю, що у вас складеться в житті якнайкраще, і ми ще підемо разом на чай, колись...

Couple of thoughts

Yestarday I was travelling by the train. Actually i love travelling, especially when i'm alone and there're people whom i don't know in my box. It happens all the time that during such trips after couple of hours, travelling together, people start telling their life stories. This part i enjoy the most! This time it was the same. I listened to 6 different stories, it happened, that most of the travellers were working abroad and earning money by serving, cleaning etc. All of them were woriking hardly and looked so tired. Then i bought a magazine with news, political analysis, and all mentioned events were so unhappy in Ukraine: Dnipropetrovsk and Odessa are not towns for EURO 2012 anymore, unclear situation with budget, cutting money for education by ukrainian government. I couldn't stop thinking about all of this.
How come after 20 years we have the same problems? Why can't we change anything??? What is that miracle/superman that Ukraine needs??? Why everything is so in mess in our country??? Why people that govern it, are not devoted and don't care????
Then i remembered a quote:

"I saw many problems and I asked myself, why somebody do nothing about them...
Then I realized - I was somebody"

Happy that being in AIESEC i can influence the state of affairs in my country. Though sometimes they are invisible and too small, but each step and each action can bring the result at the end. I truly believe in this.

Just smile

'No one can guarantee you a long and easy life. no one can guarantee that you even live and do as much as you plan to. i want to be proud of my life as i am its only designer.'

I'm also very grateful to all moments i lived during past years, and very excited about upcoming ones! Music, smile, people, love - what can be better? I have my weapon:))

Позаду конференція. 4 дні невимовних думок, роздумів, радості, суму, посмішок, дорогих мені людей. Сказати, що конференція пройшла і забулась, це просто збрехати собі самій. Протягом цих днів я відчула вир особливих емоцій та змін (особистих та професійних). Найперше, що було дивно відчувати - це інша роль, не та, коли можна не слухати, інколи ігнорувати, а коли поряд з тобою люди, в яких термін перший раз, коли твої рішення завжди мають бути напоготові, і ти точно маєш знати вихід. Коли переживаєш за них більше, ніж за себе. Коли розумієш всю їхню різноманітність, кумедність, доброту, креативність, мудрість, впертість. Коли ти усвідомлюєш, що вже не можеш без них, без їхніх розмов, спільних суперечок, доводів, ідей у поїзді:), відкритого висловлення думок, перших спроб фідбеку один одному. Саме так, напевно, починається команда: розуміння, що вони - моє багатство.
Згадую собі той момент, коли оголошували, в яких кімнатах комішини збираються - страшенно поривалась на ТМ:))) Це те, за чим я буду страшенно сумувати далі: наші розумні розмови, підтримка один одного, добрі і надихаючі слова Катіньки, її ідеї, жарти, мудрість, справделивість. Дякую, Катінька, за шугрик, знову живильний такий вийшов, які і весь цей рік з тобою!
Зараз спливають на думку безліч смішних моментів: наше здивування, хто буде нашим коучем і наші плани на нього:), масове поїдання усіх харчів у поїзді до Сімферополя, дзвінки мемберів, котрі переживають за нас, розумне розташування наших цілей по кварталах і доводи один одному, перші плани та ініціативи, котрі просто мусять виконуватись, усі наші фотографії, креативні ідеї Насті і Любці, розум і професіоналізм Русі, безпосередність Оксанки, дружба та щирі розмови з ЛСПами! Це - те, що вдалось набути мені!
Чекаю-недочекаюсь поїздки до бабці на весняно-польові роботи, вихідних, зустрічі з моїм найпершим бордиком, простих розмов з дорогими мені людьми! щаслива:))))