Now i'm having so mixed feelings, not knowing if what i'm doing is right, hesitating and trying to handle everything. In such state i'm living now.
The thing i'm really scared about and that is stuck in my head is what if all my ideas that i have now will be smashed by daily activities? And ideas will be only ideas??? not realized? and everything will be going as earlier?
How to stay focused and straight-forward despite the mood of people, their unreadiness and in many cases unwish to bring fresh changes? How to keep perceiving and staying an example for people inspite everything that happens around you? How to make wise decisions? Can i learn it from you??? How not to lose something very precious? And what is that 'precious' for me? Can i define? My parents? My team? My LC? My friends? my study? myself?
What i really need now is time to dream and plan, to spend with my teammates, people from LC. Just to be with them. To celebrate Easter with my family. Just to be with them as well.
There's so much to be done. And the worst thing is that there's something that makes me put everything 'for later' in my mind. If this 'later' is now? Why am i waiting? For what? Later...let the transion ends. Later...let the term is over. Later...the exams are over. How to forget about such word?
Maybe you have the same?
15/04/2009
05/04/2009
27/03/2009
Just love their way of singing!!!
The ordinary Russian po-broadcast, but so unusual giving-away singers:
And my favourite one:
And my favourite one:
14/03/2009
11 days of changes
Now, having time to rethink about everything that happend to me in these 11 days, and to tell the truth i can't believe that it's finished. That it's already another period in my AIESEC, in my ordinary life.
It's all started with TtT. Applying to it, i couldn't realize HOW AMAZING it will be, WHICH AMAZING PEOPLE i'll work with, and learn with. Really it's one of the most successful conference in terms of my personal learning and reflection, having fun, facilitating a team of diverse people. The last turned out to be the biggest challenge, but also a pleasure for me. I remember after th first dya i was shocked of such diversity: one of the team mate was sooooo clever, and definately should have applied to advanced track, girls were too sweet and shy, and only smiled, the other boy couldn't stop joking, and making fun, and the last, but not the least wasn't accepted by the team, and just kept silent. And how great transformations happened with them till the end: they cooperated, grew up, became soo cool trainers!!! I was waitching at their traininbg on the last day, and smiling to myself.
Ilie's and my home-group together
i just miss them all so much...
Unexpected award for me, 'cause i wanted so much the very special person to get it!!!
After a couple of days we had electins in LC. Really life-changing event in my life. 4 candidates for LCP. Each is totally different, with different approach, results, plans. And so were our members divided. Now, recollecting about that 9th of March, with 1,5 of Q&A session for each round, with people who trust you, and those who are in opposition to you and are dismotivated, i don't know how we've survived.
Thanks God, it's all ended. I don't mean the elections, but the atmosphere itself, the way how people reacted on everything. And for me it's time to unite.
My team is not completed yet, there are only VP TM and VP ICX. I'm searching for my people!!!
Hopefully they'll be wise and do right decision.
It's all started with TtT. Applying to it, i couldn't realize HOW AMAZING it will be, WHICH AMAZING PEOPLE i'll work with, and learn with. Really it's one of the most successful conference in terms of my personal learning and reflection, having fun, facilitating a team of diverse people. The last turned out to be the biggest challenge, but also a pleasure for me. I remember after th first dya i was shocked of such diversity: one of the team mate was sooooo clever, and definately should have applied to advanced track, girls were too sweet and shy, and only smiled, the other boy couldn't stop joking, and making fun, and the last, but not the least wasn't accepted by the team, and just kept silent. And how great transformations happened with them till the end: they cooperated, grew up, became soo cool trainers!!! I was waitching at their traininbg on the last day, and smiling to myself.
Ilie's and my home-group together
i just miss them all so much...
After a couple of days we had electins in LC. Really life-changing event in my life. 4 candidates for LCP. Each is totally different, with different approach, results, plans. And so were our members divided. Now, recollecting about that 9th of March, with 1,5 of Q&A session for each round, with people who trust you, and those who are in opposition to you and are dismotivated, i don't know how we've survived.
Thanks God, it's all ended. I don't mean the elections, but the atmosphere itself, the way how people reacted on everything. And for me it's time to unite.
My team is not completed yet, there are only VP TM and VP ICX. I'm searching for my people!!!
Hopefully they'll be wise and do right decision.
02/03/2009
«Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, – то став я як мідь та дзвінка або бубон дзвінкий!
І коли маю дару пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, – то я ніщо!
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, – то пожитку не матиму жадного!
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!»07/02/2009
A small update
1) I got functional award. Thank you, Katya,
our dear Delphinchyk, for being always with me,
for your support, smiles, professionalism,
live (zhyvylni) mesagges, for being so shy and smart!!! Without her help i couldn't reach those results and be as i'm now!
2) It was amazing conference: so realxing and friendly, warm and comfortable.
3) I feel so good now! I even enjoy going to classes, where i started to learn psychology ( amazing teacher and course itself), i have time to read, watch movies, be more often with my friends!
And spring is nearly to come:))
26/01/2009
Пізно ввечері повертаюсь з конференції (ЛСС). Думки сповнені протирічними емоціями: радість, смуток, тривога, жаль, гордість. Але таке буває. Це усе АЙСЕК навчив мене приймати, переживати, ділити з найближчими мені людьми і, головне, вчитись з таких ситуацій і ставати сильнішою і мудрішою, і мабуть, прощати. Разом з найближчими і найріднішими:)))
Жаль, що люди, які би мали підтримати-порадити-зрадіти-засумувати до останнього сумніваються у мені, не вірять, роблять боляче, заставляють здатись. Вкотре з цим стикаюсь, і справді не можу повірити...і через це дуже-дуже сумно і нелегко....
Та ці емоції змінюються під впливом інших, радісних і щасливих, і, слава Богу, їх більше:))) Радію, що мала змогу готуватись до конференції і спілкуватись з такими мені рідними і близькими, на яких можу покластись, з якими можу поділитись і, які підтримують мене щодня, щохвилини. Ех, як нам не хотілось повертатись звідти і залишитись такими, втомленими, невиспаними ( а хтось взагалі вирішив не спати:)). Щирість, віддданість, віра, витримка, ДРУЖБА і ще багато-багато зуміло нас об*єднати і піднестись:)))
За це за неймовірна вдячна АЙСЕКу. За те, що подарував мені ТАКИХ людей, ТАКІ моменти, ТАКІ поразки і перемоги! Бо це все і є найважливіше для нашої організації. Без цього вона би перестала існувати. або перетворилась у клуб за інтересами.
Жаль, що люди, які би мали підтримати-порадити-зрадіти-засумувати до останнього сумніваються у мені, не вірять, роблять боляче, заставляють здатись. Вкотре з цим стикаюсь, і справді не можу повірити...і через це дуже-дуже сумно і нелегко....
Та ці емоції змінюються під впливом інших, радісних і щасливих, і, слава Богу, їх більше:))) Радію, що мала змогу готуватись до конференції і спілкуватись з такими мені рідними і близькими, на яких можу покластись, з якими можу поділитись і, які підтримують мене щодня, щохвилини. Ех, як нам не хотілось повертатись звідти і залишитись такими, втомленими, невиспаними ( а хтось взагалі вирішив не спати:)). Щирість, віддданість, віра, витримка, ДРУЖБА і ще багато-багато зуміло нас об*єднати і піднестись:)))
За це за неймовірна вдячна АЙСЕКу. За те, що подарував мені ТАКИХ людей, ТАКІ моменти, ТАКІ поразки і перемоги! Бо це все і є найважливіше для нашої організації. Без цього вона би перестала існувати. або перетворилась у клуб за інтересами.
Людина-це те, у що вона вірить.
Головне, вірити у своє серце і у себе самого, і тоді повірять у тебе. Таких людей більше у світі, ніж тих, які не хочуть вірити у ніщо, окрім себе самих.
Subscribe to:
Posts (Atom)