Пізно ввечері повертаюсь з конференції (ЛСС). Думки сповнені протирічними емоціями: радість, смуток, тривога, жаль, гордість. Але таке буває. Це усе АЙСЕК навчив мене приймати, переживати, ділити з найближчими мені людьми і, головне, вчитись з таких ситуацій і ставати сильнішою і мудрішою, і мабуть, прощати. Разом з найближчими і найріднішими:)))
Жаль, що люди, які би мали підтримати-порадити-зрадіти-засумувати до останнього сумніваються у мені, не вірять, роблять боляче, заставляють здатись. Вкотре з цим стикаюсь, і справді не можу повірити...і через це дуже-дуже сумно і нелегко....
Та ці емоції змінюються під впливом інших, радісних і щасливих, і, слава Богу, їх більше:))) Радію, що мала змогу готуватись до конференції і спілкуватись з такими мені рідними і близькими, на яких можу покластись, з якими можу поділитись і, які підтримують мене щодня, щохвилини. Ех, як нам не хотілось повертатись звідти і залишитись такими, втомленими, невиспаними ( а хтось взагалі вирішив не спати:)). Щирість, віддданість, віра, витримка, ДРУЖБА і ще багато-багато зуміло нас об*єднати і піднестись:)))
За це за неймовірна вдячна АЙСЕКу. За те, що подарував мені ТАКИХ людей, ТАКІ моменти, ТАКІ поразки і перемоги! Бо це все і є найважливіше для нашої організації. Без цього вона би перестала існувати. або перетворилась у клуб за інтересами.

Людина-це те, у що вона вірить.

Головне, вірити у своє серце і у себе самого, і тоді повірять у тебе. Таких людей більше у світі, ніж тих, які не хочуть вірити у ніщо, окрім себе самих.