люблю...

...коли є час і можна багато подумати і помріяти

....коли велика чашка гарячого чаю з бергамотом стоїть біля мене на робочому столі

.... свій борд - за те, що вони так мені помагають і ми разом віримо, що Франік таки буде найкращим!

....розмови з Кальосіком про все на світі і те, що вона навчила мене бути відкритою

...переглядати улюблені моменти улюблених фільмів і перечитувати абзаци книг, які я люблю

... бути в книжковому магазині і дивитись довго на книги

.... від душі сміятись

.... повертатись додому після конференцій чи подорожей

.... жити у своєї бабці, в глушині, коли нема інтернету і можна багато гуляти і читати

... слухати і бути свідком романтичних історій зі щасливим кінцем

... свою сестру, яка завжди до мене терпляча, вірить у мене і знаю, що перша людина, яка прийде на допомогу у будь-яку хвилину

... переглядати тематичні фотографії, коли пишеш ключове слово і видає сотні фотографій і неможливо вибрати яка мені подобається

.... коли вранці не треба нікуди поспішати і можна з вимитою головою працювати

....бути собою і казати те, у що вірю

.... робити справу, яка приносить задоволення і відчувати impact

..... чути музику звідусіль, де би я не була і що би не робила

..... бути щасливою і приносити щастя комусь

... ходити з локалкою на пиво, багато говорити при цьому

... AIESEC в Івано-Франківську зі всіма моїми спогадами, проблемами, challenges, радостями - моє найрідніше місце на світі

.... читати "Тиждень" і дивитись новини

... їсти багато солодощів

Знаєте, що я зрозуміла?? - що у мене страшенна потреба бути любимою і оточувати себе увагою людей! І ще - я страшенно ревнива, бідний мій майбутній чоловік.

Розмова з однією людиною (тепер дуже важливою для мене) в неділю перевернула все з ніг на голову і слова, які почула, я ще ніколи ні від кого не чула. Тепер не знаю, що зі всім цим робити, як дивитись в очі, працювати, діяти - треба діяти!!!!

Я з жахом уявляю, що не можу і не хочу відпускати все, що зараз відбувається зі мною.
Перед від*їздом до Києва буде довгий-довгий пост зі сльозами про те, у що так вірю, вкладаю і не жалію ні на хвилинку. Про те, що підтверджує суть геніальної фрази: "Я люблю вас не за те,хто ви, а за те, хто я, коли я з вами".

My term as LCP has just 2 months to go. I'm at home now, and what to contribute into it, into members as much as i can. What can i say for now: this is so far the best life memory and i would like to experience it once more time. And i'm saying this not because i want to motivate someone or just because i need to say it all the time. This is already a part of my life which i don't want to finish and which i enjoy a lot.

I love it because of many things, which i want to put here:
1. i felt totally lost and feared at the beginning of the term after difficult elections
2. i faced family troubles a few times, which made me scared about my life and my family
3. it's difficult for me to stand peoples' retention in AIESEC - the thing when people change, and after some time you lose contact with them

* i learned how to be positive, open and straight-forward every day - without it you can't motivate people
I'm waking up every day with the thought of AIESEC in Ivano-Frankivsk, members, what are the positive changes that we can do

* i adore my EB team - especially the fact, that we're oriented on our LC, its weak sides and how can we change them.

* i'm thankful to each LC member, who are during my term as VP TM and LCP - my friends, teammates

* this wasn't for me a play, game or some ideal world that i could hear a lot of times - this was a real life, real people, real emotions, and real impact that i'm doing every day and i can see it in the eyes of people and their achievements

So, my new team experience will start soon. It's not easy to change, but i'll adopt. Before it i need to pass successfully my diploma ( need to work a lot!!!), put goals and principles for 1 year, jump with my LC for final achievements, and move to another life stage.

This video and film reminds me about my stay in Austria when i was 15 years. Remember me.
So happy that i found it and wish to sing with the same beautiful voice and wisdom.

Життя, з його явищами, подібне сновидінню, фантому, бульбашці, тіні, блиску роси або спалаху блискавки і уявляти його слід саме таким. Будда

Spring is in my heart

Spring is everywhere! We can feel it, see it, our mood is positive. I feel the same now. I'm in the mood of smiling, hugging, being open and telling the right words.

These days i'm thinking a lot about the essence of the experience that i got during this year. I'm sure there a lot of things that i'll discover in myself, for now i wanted to share THE ONE, very-very important for me: ability to be open to people and sincere. It was aquired with the help of my EB team, members, who became friends for me and who actually made that person who i'm now and whom i prefer to remain.

The spring is going to be difficult, because of many reasons. The main one, which i try to handle with the workload and being busy, is the feeling that i'll have to leave what became a treasure for me, the people, the places, even my university. I hope that memories will overcome the distances. I know this.

я - є!

Ось недавно попала мені до рук чергова книга моєї улюбленої авторки. Довго не могла відірвати погляду від такого життєствердного формулювання:

"... я знаю - нічого в житті не буває "просто так". Дощ проливається там, де його шалено чекають. А над кожною головою, навіть у маленьких містечках - сяє своя зірка. Часом вона не помітна за товстим, запилюженим склом або на темному горищі зі щільно припасованими дошками. І тоді здається, що життя лише гра в пацьорки.

Але нічого. Скло можна розбити! А дах - проломити власною головою. І вдихнути повітря на повні груди. Нехай навіть це буде єдиний ковток на все майбутнє життя! Важливо зробити його і, видихаючи, промовити: "Я - є!"

Ірен Роздобудько "Гра в пацьорки"

Завжди - завжди варто спробувати, рухатись, знову починати, падати і підніматись. Відкривати всі двері і стрибати у вікно. Тільки так можна наздогнати мрію, здобути внутрішню силу і подарувати цю мрію тим, які її також наздоганяють.