The ordinary Russian po-broadcast, but so unusual giving-away singers:
And my favourite one:
27/03/2009
14/03/2009
11 days of changes
Now, having time to rethink about everything that happend to me in these 11 days, and to tell the truth i can't believe that it's finished. That it's already another period in my AIESEC, in my ordinary life.
It's all started with TtT. Applying to it, i couldn't realize HOW AMAZING it will be, WHICH AMAZING PEOPLE i'll work with, and learn with. Really it's one of the most successful conference in terms of my personal learning and reflection, having fun, facilitating a team of diverse people. The last turned out to be the biggest challenge, but also a pleasure for me. I remember after th first dya i was shocked of such diversity: one of the team mate was sooooo clever, and definately should have applied to advanced track, girls were too sweet and shy, and only smiled, the other boy couldn't stop joking, and making fun, and the last, but not the least wasn't accepted by the team, and just kept silent. And how great transformations happened with them till the end: they cooperated, grew up, became soo cool trainers!!! I was waitching at their traininbg on the last day, and smiling to myself.
Ilie's and my home-group together
i just miss them all so much...
Unexpected award for me, 'cause i wanted so much the very special person to get it!!!
After a couple of days we had electins in LC. Really life-changing event in my life. 4 candidates for LCP. Each is totally different, with different approach, results, plans. And so were our members divided. Now, recollecting about that 9th of March, with 1,5 of Q&A session for each round, with people who trust you, and those who are in opposition to you and are dismotivated, i don't know how we've survived.
Thanks God, it's all ended. I don't mean the elections, but the atmosphere itself, the way how people reacted on everything. And for me it's time to unite.
My team is not completed yet, there are only VP TM and VP ICX. I'm searching for my people!!!
Hopefully they'll be wise and do right decision.
It's all started with TtT. Applying to it, i couldn't realize HOW AMAZING it will be, WHICH AMAZING PEOPLE i'll work with, and learn with. Really it's one of the most successful conference in terms of my personal learning and reflection, having fun, facilitating a team of diverse people. The last turned out to be the biggest challenge, but also a pleasure for me. I remember after th first dya i was shocked of such diversity: one of the team mate was sooooo clever, and definately should have applied to advanced track, girls were too sweet and shy, and only smiled, the other boy couldn't stop joking, and making fun, and the last, but not the least wasn't accepted by the team, and just kept silent. And how great transformations happened with them till the end: they cooperated, grew up, became soo cool trainers!!! I was waitching at their traininbg on the last day, and smiling to myself.
Ilie's and my home-group together
i just miss them all so much...
After a couple of days we had electins in LC. Really life-changing event in my life. 4 candidates for LCP. Each is totally different, with different approach, results, plans. And so were our members divided. Now, recollecting about that 9th of March, with 1,5 of Q&A session for each round, with people who trust you, and those who are in opposition to you and are dismotivated, i don't know how we've survived.
Thanks God, it's all ended. I don't mean the elections, but the atmosphere itself, the way how people reacted on everything. And for me it's time to unite.
My team is not completed yet, there are only VP TM and VP ICX. I'm searching for my people!!!
Hopefully they'll be wise and do right decision.
02/03/2009
«Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, – то став я як мідь та дзвінка або бубон дзвінкий!
І коли маю дару пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, – то я ніщо!
І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, – то пожитку не матиму жадного!
Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
не радіє з неправди, але тішиться правдою,
усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
Ніколи любов не перестає!»07/02/2009
A small update
1) I got functional award. Thank you, Katya,
our dear Delphinchyk, for being always with me,
for your support, smiles, professionalism,
live (zhyvylni) mesagges, for being so shy and smart!!! Without her help i couldn't reach those results and be as i'm now!
2) It was amazing conference: so realxing and friendly, warm and comfortable.
3) I feel so good now! I even enjoy going to classes, where i started to learn psychology ( amazing teacher and course itself), i have time to read, watch movies, be more often with my friends!
And spring is nearly to come:))
26/01/2009
Пізно ввечері повертаюсь з конференції (ЛСС). Думки сповнені протирічними емоціями: радість, смуток, тривога, жаль, гордість. Але таке буває. Це усе АЙСЕК навчив мене приймати, переживати, ділити з найближчими мені людьми і, головне, вчитись з таких ситуацій і ставати сильнішою і мудрішою, і мабуть, прощати. Разом з найближчими і найріднішими:)))
Жаль, що люди, які би мали підтримати-порадити-зрадіти-засумувати до останнього сумніваються у мені, не вірять, роблять боляче, заставляють здатись. Вкотре з цим стикаюсь, і справді не можу повірити...і через це дуже-дуже сумно і нелегко....
Та ці емоції змінюються під впливом інших, радісних і щасливих, і, слава Богу, їх більше:))) Радію, що мала змогу готуватись до конференції і спілкуватись з такими мені рідними і близькими, на яких можу покластись, з якими можу поділитись і, які підтримують мене щодня, щохвилини. Ех, як нам не хотілось повертатись звідти і залишитись такими, втомленими, невиспаними ( а хтось взагалі вирішив не спати:)). Щирість, віддданість, віра, витримка, ДРУЖБА і ще багато-багато зуміло нас об*єднати і піднестись:)))
За це за неймовірна вдячна АЙСЕКу. За те, що подарував мені ТАКИХ людей, ТАКІ моменти, ТАКІ поразки і перемоги! Бо це все і є найважливіше для нашої організації. Без цього вона би перестала існувати. або перетворилась у клуб за інтересами.
Жаль, що люди, які би мали підтримати-порадити-зрадіти-засумувати до останнього сумніваються у мені, не вірять, роблять боляче, заставляють здатись. Вкотре з цим стикаюсь, і справді не можу повірити...і через це дуже-дуже сумно і нелегко....
Та ці емоції змінюються під впливом інших, радісних і щасливих, і, слава Богу, їх більше:))) Радію, що мала змогу готуватись до конференції і спілкуватись з такими мені рідними і близькими, на яких можу покластись, з якими можу поділитись і, які підтримують мене щодня, щохвилини. Ех, як нам не хотілось повертатись звідти і залишитись такими, втомленими, невиспаними ( а хтось взагалі вирішив не спати:)). Щирість, віддданість, віра, витримка, ДРУЖБА і ще багато-багато зуміло нас об*єднати і піднестись:)))
За це за неймовірна вдячна АЙСЕКу. За те, що подарував мені ТАКИХ людей, ТАКІ моменти, ТАКІ поразки і перемоги! Бо це все і є найважливіше для нашої організації. Без цього вона би перестала існувати. або перетворилась у клуб за інтересами.
Людина-це те, у що вона вірить.
Головне, вірити у своє серце і у себе самого, і тоді повірять у тебе. Таких людей більше у світі, ніж тих, які не хочуть вірити у ніщо, окрім себе самих.
29/12/2008
Brave people!
Bravenenes!!! How many brave people i know! Those who don't hesitate, don't spend their time on doubts, but on new and new opportunites, and go for their goals. This is just amazing, how many people whom i dare to know are growing so impressively. Growing in their inner, and bringing their growth outside.
My congratulations for those who keep on growing every day, and just do what their heart is telling them to do, being in right time in right place!
Let the 2009 be the year of achievements!
My congratulations for those who keep on growing every day, and just do what their heart is telling them to do, being in right time in right place!
Let the 2009 be the year of achievements!
19/12/2008
мої університети
09:00 - вейк-ап!!! "можна так усе життя проспати". Ледве піднімаюсь після вчорашнього гоніння по університету у пошуках викладачів, що плавно переросли у ЛСМ. даааа
10:00 - уже у своєму корпусі. Хоч добре, що недовго добиратись. цього я би вже нікому цього не подарувала:)
10:15 - консультація з інформаційного менджменту. Сидить 10 чоловік...5, з яких мають "автомати". І нічого не готове..тести не роздруковані, а іспит у понеділок.
10:30 - сидимо-чекаємо-теревенимо в аудиторії. Чекаємо на іншу консультацію. "Цілком випадково" інша моя викладачка заглядає у журнал і помічає, що у мене немає балів за найпершу пару. "Напевно, рекрутмент",-думаю собі. Те де там, я, виявляється, була присутня, але балів не отримала. Цей предмет, напевно, найбільше з усіх вчу-вчу, а нічо не допомагає. Кожного разу "виявляється", що є до чого придертись...Холєра...але мовчу, подумки згадую, де може бути мій зошит з тими вправами.
10:45 - все ще з викладачкою, вирішуємо, що маємо робити.
11:00- 89 балів...хм..."Ну, 1 бал ви заслуговуєте...подивимось, що з вас вийде у наступному семестрі." Я мовчу. "Ага, і ще...я вас записала як кандидата на наукову роботу (ЩОООО????), але ви не переживайте, попробуєте...а там буде видно" Щиро сподіваючись, що це тільки формальність, лечу за покупками.
11:30- вдома
11:45 - і знову та сама дорога. Універ, і чому ти нікуди не пропадаєш?
12:00 - під кафедрою туризму. Прикидуюсь старостою групи. Нас таких четверо. Тільки так можна дізнатись оцінки групи і "вибивати" бали:) Коли староста забиває...
13:00 - кафедра. Викладача немає. Вийшов, побачив нас і закрився.
14:00 - нарешті починається пропуск "старост". Перша пішла
15:00 - подумки обраховую, щоб я могла встигнути за годину. Паралельно дзвоню ЕР, визначаю, хто така Марта Ягодкіна. Виявилось, росіянка, яка дуже хоче змечити нашу ЕР для Кракова. Ей, відбій, у нас вже є меч.
16:00 - ще там, під кафедрою. Харчуємось чим попало. А вам слабо підсумувати бали 15-ти чоловік??!!!
16:30 - нарешті папала всередину. Орест Володимирович: "Дівчата, а ви чого такі злі? а Миколая не святкуєте?"
16:45- розумію, що мої організаційні навички і вміння працювати в стресі вищі, тому намагаюсь знайти серед стосу робіт колоквіуми нашої групи.
17:00- все ще шукаємо.
17:10 - ооо, щаслива, вони є. І бали високі:))) Нарешті....додаємо
17:15 - дзвінок Оресту Володимировичу.
17:20- ну, що, де ми там зупинились? Опля, а у моєї одногрупниці вже колоквіум не 25, а 40 балів. Як змінюють усе звичайні телефонні дзвінки...дааааа
17:30- продовжуємо додавати. Ви не думайте, у мене в групі лише 14 чоловік, але то, напевно, вже вища математика!
18:00- "не пройшло й півроку". Ура! ми порахували! "А ви хто? Як ваше прізвище?" Відповідаю, радію, що ще й пам'ять у мене краща.
посмішка... у вас "автомат", ще й Марта звати. Хммм, і як це сприймати? Ну то ми з вами ще побачимось? (???!!!!!!) "Сподіваюсь, що ні!",-подумала я , і пулею вилітаю з кабінету.
Ото дожились....
Усіх вітаю з Днем св. Миколая!
10:00 - уже у своєму корпусі. Хоч добре, що недовго добиратись. цього я би вже нікому цього не подарувала:)
10:15 - консультація з інформаційного менджменту. Сидить 10 чоловік...5, з яких мають "автомати". І нічого не готове..тести не роздруковані, а іспит у понеділок.
10:30 - сидимо-чекаємо-теревенимо в аудиторії. Чекаємо на іншу консультацію. "Цілком випадково" інша моя викладачка заглядає у журнал і помічає, що у мене немає балів за найпершу пару. "Напевно, рекрутмент",-думаю собі. Те де там, я, виявляється, була присутня, але балів не отримала. Цей предмет, напевно, найбільше з усіх вчу-вчу, а нічо не допомагає. Кожного разу "виявляється", що є до чого придертись...Холєра...але мовчу, подумки згадую, де може бути мій зошит з тими вправами.
10:45 - все ще з викладачкою, вирішуємо, що маємо робити.
11:00- 89 балів...хм..."Ну, 1 бал ви заслуговуєте...подивимось, що з вас вийде у наступному семестрі." Я мовчу. "Ага, і ще...я вас записала як кандидата на наукову роботу (ЩОООО????), але ви не переживайте, попробуєте...а там буде видно" Щиро сподіваючись, що це тільки формальність, лечу за покупками.
11:30- вдома
11:45 - і знову та сама дорога. Універ, і чому ти нікуди не пропадаєш?
12:00 - під кафедрою туризму. Прикидуюсь старостою групи. Нас таких четверо. Тільки так можна дізнатись оцінки групи і "вибивати" бали:) Коли староста забиває...
13:00 - кафедра. Викладача немає. Вийшов, побачив нас і закрився.
14:00 - нарешті починається пропуск "старост". Перша пішла
15:00 - подумки обраховую, щоб я могла встигнути за годину. Паралельно дзвоню ЕР, визначаю, хто така Марта Ягодкіна. Виявилось, росіянка, яка дуже хоче змечити нашу ЕР для Кракова. Ей, відбій, у нас вже є меч.
16:00 - ще там, під кафедрою. Харчуємось чим попало. А вам слабо підсумувати бали 15-ти чоловік??!!!
16:30 - нарешті папала всередину. Орест Володимирович: "Дівчата, а ви чого такі злі? а Миколая не святкуєте?"
16:45- розумію, що мої організаційні навички і вміння працювати в стресі вищі, тому намагаюсь знайти серед стосу робіт колоквіуми нашої групи.
17:00- все ще шукаємо.
17:10 - ооо, щаслива, вони є. І бали високі:))) Нарешті....додаємо
17:15 - дзвінок Оресту Володимировичу.
17:20- ну, що, де ми там зупинились? Опля, а у моєї одногрупниці вже колоквіум не 25, а 40 балів. Як змінюють усе звичайні телефонні дзвінки...дааааа
17:30- продовжуємо додавати. Ви не думайте, у мене в групі лише 14 чоловік, але то, напевно, вже вища математика!
18:00- "не пройшло й півроку". Ура! ми порахували! "А ви хто? Як ваше прізвище?" Відповідаю, радію, що ще й пам'ять у мене краща.
посмішка... у вас "автомат", ще й Марта звати. Хммм, і як це сприймати? Ну то ми з вами ще побачимось? (???!!!!!!) "Сподіваюсь, що ні!",-подумала я , і пулею вилітаю з кабінету.
Ото дожились....
Усіх вітаю з Днем св. Миколая!
Subscribe to:
Posts (Atom)