A small update

1) I got functional award. Thank you, Katya,
our dear Delphinchyk, for being always with me,
for your support, smiles, professionalism,
live (zhyvylni) mesagges, for being so shy and smart!!! Without her help i couldn't reach those results and be as i'm now!

2) It was amazing conference: so realxing and friendly, warm and comfortable.

3) I feel so good now! I even enjoy going to classes, where i started to learn psychology ( amazing teacher and course itself), i have time to read, watch movies, be more often with my friends!

And spring is nearly to come:))

Пізно ввечері повертаюсь з конференції (ЛСС). Думки сповнені протирічними емоціями: радість, смуток, тривога, жаль, гордість. Але таке буває. Це усе АЙСЕК навчив мене приймати, переживати, ділити з найближчими мені людьми і, головне, вчитись з таких ситуацій і ставати сильнішою і мудрішою, і мабуть, прощати. Разом з найближчими і найріднішими:)))
Жаль, що люди, які би мали підтримати-порадити-зрадіти-засумувати до останнього сумніваються у мені, не вірять, роблять боляче, заставляють здатись. Вкотре з цим стикаюсь, і справді не можу повірити...і через це дуже-дуже сумно і нелегко....
Та ці емоції змінюються під впливом інших, радісних і щасливих, і, слава Богу, їх більше:))) Радію, що мала змогу готуватись до конференції і спілкуватись з такими мені рідними і близькими, на яких можу покластись, з якими можу поділитись і, які підтримують мене щодня, щохвилини. Ех, як нам не хотілось повертатись звідти і залишитись такими, втомленими, невиспаними ( а хтось взагалі вирішив не спати:)). Щирість, віддданість, віра, витримка, ДРУЖБА і ще багато-багато зуміло нас об*єднати і піднестись:)))
За це за неймовірна вдячна АЙСЕКу. За те, що подарував мені ТАКИХ людей, ТАКІ моменти, ТАКІ поразки і перемоги! Бо це все і є найважливіше для нашої організації. Без цього вона би перестала існувати. або перетворилась у клуб за інтересами.

Людина-це те, у що вона вірить.

Головне, вірити у своє серце і у себе самого, і тоді повірять у тебе. Таких людей більше у світі, ніж тих, які не хочуть вірити у ніщо, окрім себе самих.

Brave people!

Bravenenes!!! How many brave people i know! Those who don't hesitate, don't spend their time on doubts, but on new and new opportunites, and go for their goals. This is just amazing, how many people whom i dare to know are growing so impressively. Growing in their inner, and bringing their growth outside.
My congratulations for those who keep on growing every day, and just do what their heart is telling them to do, being in right time in right place!

Let the 2009 be the year of achievements!

мої університети

09:00 - вейк-ап!!! "можна так усе життя проспати". Ледве піднімаюсь після вчорашнього гоніння по університету у пошуках викладачів, що плавно переросли у ЛСМ. даааа
10:00 - уже у своєму корпусі. Хоч добре, що недовго добиратись. цього я би вже нікому цього не подарувала:)
10:15 - консультація з інформаційного менджменту. Сидить 10 чоловік...5, з яких мають "автомати". І нічого не готове..тести не роздруковані, а іспит у понеділок.
10:30 - сидимо-чекаємо-теревенимо в аудиторії. Чекаємо на іншу консультацію. "Цілком випадково" інша моя викладачка заглядає у журнал і помічає, що у мене немає балів за найпершу пару. "Напевно, рекрутмент",-думаю собі. Те де там, я, виявляється, була присутня, але балів не отримала. Цей предмет, напевно, найбільше з усіх вчу-вчу, а нічо не допомагає. Кожного разу "виявляється", що є до чого придертись...Холєра...але мовчу, подумки згадую, де може бути мій зошит з тими вправами.
10:45 - все ще з викладачкою, вирішуємо, що маємо робити.
11:00- 89 балів...хм..."Ну, 1 бал ви заслуговуєте...подивимось, що з вас вийде у наступному семестрі." Я мовчу. "Ага, і ще...я вас записала як кандидата на наукову роботу (ЩОООО????), але ви не переживайте, попробуєте...а там буде видно" Щиро сподіваючись, що це тільки формальність, лечу за покупками.
11:30- вдома
11:45 - і знову та сама дорога. Універ, і чому ти нікуди не пропадаєш?
12:00 - під кафедрою туризму. Прикидуюсь старостою групи. Нас таких четверо. Тільки так можна дізнатись оцінки групи і "вибивати" бали:) Коли староста забиває...
13:00 - кафедра. Викладача немає. Вийшов, побачив нас і закрився.
14:00 - нарешті починається пропуск "старост". Перша пішла
15:00 - подумки обраховую, щоб я могла встигнути за годину. Паралельно дзвоню ЕР, визначаю, хто така Марта Ягодкіна. Виявилось, росіянка, яка дуже хоче змечити нашу ЕР для Кракова. Ей, відбій, у нас вже є меч.
16:00 - ще там, під кафедрою. Харчуємось чим попало. А вам слабо підсумувати бали 15-ти чоловік??!!!
16:30 - нарешті папала всередину. Орест Володимирович: "Дівчата, а ви чого такі злі? а Миколая не святкуєте?"
16:45- розумію, що мої організаційні навички і вміння працювати в стресі вищі, тому намагаюсь знайти серед стосу робіт колоквіуми нашої групи.
17:00- все ще шукаємо.
17:10 - ооо, щаслива, вони є. І бали високі:))) Нарешті....додаємо
17:15 - дзвінок Оресту Володимировичу.
17:20- ну, що, де ми там зупинились? Опля, а у моєї одногрупниці вже колоквіум не 25, а 40 балів. Як змінюють усе звичайні телефонні дзвінки...дааааа
17:30- продовжуємо додавати. Ви не думайте, у мене в групі лише 14 чоловік, але то, напевно, вже вища математика!
18:00- "не пройшло й півроку". Ура! ми порахували! "А ви хто? Як ваше прізвище?" Відповідаю, радію, що ще й пам'ять у мене краща.
посмішка... у вас "автомат", ще й Марта звати. Хммм, і як це сприймати? Ну то ми з вами ще побачимось? (???!!!!!!) "Сподіваюсь, що ні!",-подумала я , і пулею вилітаю з кабінету.
Ото дожились....

Усіх вітаю з Днем св. Миколая!

We have a dream, you'll win tonight!

Tomorrow i'm going to the conference. In a strange role for me:) (later on i will regret of it, but this post is not about that)
A very special conference for AIESEC, for people who took a courage and are not afraid of anything, for the whole Ukraine, for people who are still hesitating what is their next destination. And that's all makes me so excited! Well results of elections can be easily predicted:), and that's good, coz it saves from gossiping, some unspoken thoghts, misundestandings.
I jst can't wait to see all of you, our lovely MC team, my friends and colleagues!

I love this song! It reminds me, that sweet holidays are on their way to me:)

Driving home for Christmas
Oh, I can't wait to see those faces
I'm driving home for Christmas, yea
Well I'm moving down that line
And it's been so long
But I will be there
I sing this song
To pass the time away
Driving in my car
Driving home for Christmas

It's gonna take some time
But I'll get there
Top to toe in tail-lights
Oh, I got red lights on the run
But soon there'll be a freeway
Get my feet on holy ground

So I sing for you
Though you can't hear me
When I get through
And feel you near me
I am driving home for Christmas
Driving home for Christmas
With a thousand memories

I take look at the driver next to me
He's just the same
Just the same

Top to toe in tail-lights
Oh, I got red lights on the run
I'm driving home for Christmas, yea
Get my feet on holy ground
So I sing for you
Though you can't hear me
When I get trough
And feel you near me
Driving in my car
Driving home for Christmas
Driving home for Christmas
With a thousand memories

People often ask me whether i regret of my acts, decisions, steps. Well, as each human being i regret some of them. I always start thinking what could be, if I had decided in favour this or that opportunity. So what i often think of:

- not prolonging my musician career (those 10 years of study at music school contributed to my self-organization and survival skills. I had a very strict teacher, who sometimes even beat her students on their fingers for the mistakes. I was among them:) I had a good opportunity to grow, but i refused in favour of 'lazy life' in regular school

-not entering university out of my town and getting out of the family comfort zone

---
There are still 'habits' in me, that i strongly disgust and try to get rid of them:

-not following my heart, but going in what-people-say-might-be-good-for-me way

-for having met so many interesting and kind people in my life, and not keeping in touch with them. I was at many conferences, events, i finally have worked with a lot of great personalaties, but i forgot about them. I can only say 'hi' and ' how do you do' to them. Not more.

A magic thing AIESEC conference is. At least for me. During the latest i've realized a lot. The most important: i know what i want to be for next year. And this decision won't be changed. Thanks to people who showed me my another me, and for pointing my weaknesses as well.

Next week will be another very important conference. Especially for Tanya.
Oh, i will see all-all and speak with a lot of people,watch my freshes in act:), just be there!!!
Yrjjaaa