stuck in my head

Навіяне останніми подіями

Дивні, все-таки, люди бувають. Навіть не те, щоб дивні, а cкоріше за все непослідовні: у тому, що чинять, думають, розказують. І ще знаю точно, яку рису найбільше намагаюсь викорінити у людей - двозначність і лицемірство. Ух, як останнім часом чую на своїй шкірі це. Ну хіба можна в очі казати одне, а потім дізнаватись, що людина має на увазі зовсім інше і мала на меті тільки використати твою силу і розум для себе??

Висновки можуть бути такими:

* припиняти скаржитись і чинити зміни, якщо ми, звичайно, хочемо їх чинити або ж усі ваші скарги - пусті балачки

* думати інноваційно - те, що працювало минулого року може взагалі не бути ефективним цього року. це треба навчитись визнавати і кидати собі виклик

* сприймати людей такими, якими вони є: усі по своїй суті є однаковими.

ось так.

І останнім часом якось все так прояснилось про людей, аж сама дивуюся, де я навчилась так відкривати очі: на те, що брешуть в лице, на те, що мстять, на те, що не стали друзями, хоч як ми не старались, на те, що не визнають інших, на те, що так і не змогли пробачити минулих помилок, яких самі ж і допустили.

Найвжаливіше для мене зараз - це залишитись собою і не відступати від власних принципів та тим, що є правдивим, чесним і справжнім для мене. Хай там як. Попри усю критику шлях, який я вибрала є правильним. І якщо люди нічого не роблять, а тільки критикують, значить вони і нічого не здатні змінити. А зміни на краше є, треба просто захотіти все побачити

2009

I decided also to have this post - to witness all my events, people, emotions from 2009.

I want to thank all my friends and the closest people for this year: my sister Zhenya, mother, father, Lilya Kolesnyk, Diana Levytska, Liya Suharyeva, Slavik Derevyanko, Oksana Dumenka, Lyuba Hayeva, Rusya, Serhiy Karavanets, Oksana Katriy, Oleg Bunko, Khrystya Shkl, Stas Bagriantsev, Artem Tsybulskyi, Kolya Bryzitskyi, Fifi, Lucas Vital, Tanya Mkhl, Darren Cammat, Pawel Antkowiak, Yulya Kuzmenko, Anya Yevtushenko, Masha Rozhkova, Vladka Podvych, Rita Nemesh, Maya Getman, Mas'ka, Nastya Boychuk, Marianna Penteskul, Aman, Lara Nemesh, Natalya Komanyak, Vira Bodlak, Natalya Kuzyk, Tanya Tumkiv, Natalya Volochiy, Oksana Klymkovska, Tanya Rymar, oncle Bogdan, CEEDer Misha.

Thank you being a part of my life. Thank you for your supports, for being with me, getting wiser with me.

The best moments that shaped my heart: West TtT'09, trip to Portugal and Atlantic Ocean, EuroCo - the best conference so far, Summer and Autmn Western LCCs, Festival of 8 cultures in summer and picnic we had after it, Alumni Event for 20th anniversary.

I will keep all these moments always in my heart.

Знаєте, як воно вести локалку? Настрій зараз такий - написати:
* це коли тішишся вогнику в очах людей, які організовують проект, ідею, якого виношували дуже давно
* коли змечиться форма, зрейзиться ЕРшка - тоді цілий день ходжу така замотивована і хочеться розцілувати людей
* коли з командою споримо довго - а потім доходимо рішення - правильного на той момент
* коли мембери просто йдуть готувати їсти для стажерів
* коли на конфереції дорогі мемебри співають у піжамах в коридорі, не сплять до 4ї ранку - і нам так добре просто сидіти і говорити
* коли питають фрешки "А важко бути ЛСРом?" - посміхаюсь до себе:))
* коли бачиш, які люди стали кльовіші, мудріші, відповідальніші - і реально ростуть кожного дня
* коли Лукас навчився пити чай вже разом з нами в 23:00 в офісі, бо всі решта п*ють чай
* коли ОСР каже, що він так хвилюється перед проектом - але в очах бачиш таку насолоду від того, що він робить - що сама починаєш хвилюватись від тої радості
* коли в локалці є спади і підняття - і вже легко сприймаються
* коли знаєш, що вихід є з будь-якої ситуації
* коли тішишся всьому, що відбувається у проектах, напрямках, у всьому житті ЛК
Хочу, щоб ви (хто читає мій блог) зрозуміли одне - це справді досвід, вартий усього, щоб до нього дійти і насолоджуватись кожною його хвилиною. Так, звичайно, буває по-різному: і невирішені питання, і непорозуміння в команді, і сльози (деколи:), і постійна нестача грошей в локалці (ну дуже часто), і просто стан, коли з ніг валишся. Але новий день приносить нові поразки і перемоги - кожного дня я вчуся їх сприймати дальше і рухатись з людьми дальше.

* I don't know what i want to do in my life, i just know that i want to do it.
* I want be different from other people, just because it makes us beautiful
* I want to make someone's life easier
* I want to give opportunities to people to become wiser and stronger
* I want UA students to travel abroad and return to develop their country
* I want to see and live in as many countries as possible before i die
* I want to smile to people if it makes them smile
* I want to stand to what is good and what brings positive change

ТІМ

Так давно хотіла зробити щось подібне.

Team Moments

View more presentations from AIESEC.

Хороші дні такі останнім часом. І знаю у чому причина - відсутність університету у житті, пар. не скажу, що мені так напряжно вчитись, але таки щось має значити, що замість курсової роботи обдумую над он-лайн тренінгом по рейзингу ЕРшок, де знайти більше студентів на стажування, побільше би потриндіти з командою просто так. І так тепло на душі стає.
Жаль, що цей рік в університеті мені нічого корисного не приніс і, напевно, не принесе. Хоча я все ще залишаюсь старанною студенткою, але вже давно втратилась мотивація робити курсову із задоволенням, шукати статті з предмету і читати їх з насолодою. Замість того, щоб писати відробки я копаюсь в інтернеті і читаю пости про гендерну рівність, Індію...про все тільки, щоб не повертатись до навчання.
і ще так класно, коли фршеки пишуть мені, розпитують, додають у скайпі. Ці моменти будуть зі мною назавжди.
Не хочу, щоб цей термін закінчувався.